(Консультація для батьків)

Сич Н. В., вихователь ЗДО №9

3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю. Тема толерантності, небайдужості до таких людей на сьогоднішній день є актуальною. За останні роки кількість дітей-інвалідів зросла майже на чверть.

Нам дорослим, насамперед потрібно дивитися на дитину, людину з обмеженими можливостями, як на особистість, а вже потім на її інвалідність. Адже таким дітям дуже не вистачає спілкування. Вони закриті і замкнуті в собі, хтось соромиться, а хтось боїться реакції сторонніх людей, тому мало хто з них вибирається « в люди», досягають певних успіхів. Раніше таких дітей навіть не можна було чомусь показувати, щоб нібито не травмувати психіку дітей – так пояснювали причину.

Та ми самі розуміємо, що це – неправильно!

Як підготувати своїх дітей і розповісти їм про таких людей?

Потрібно розказати дітям, що інвалідність – це коли людина не може робити певні речі, які ми можемо робити з вами.

Наприклад: Людині, яка дуже погано чує, або зовсім не чує звуки, музику, мову потрібні слухавки, потрібно навчитися спілкуватися з іншими людьми жестами.

Людина, яка має параліч, не може ходити, або бігати. Для того, щоб пересуватися їй потрібен візок.

Є дітки, яким дуже важко  спілкуватися з іншими людьми, находити собі друзів, проте вони дуже лагідні, добрі, привітні. Хоч багато хто з дорослих вважає, що це – небезпечні діти. І це – неправда!

Чи можемо ми дати відповідь своїй дитині, чому цей хлопчик, або дівчинка такий, така…

Чому він не може ходити?

Чому вона не бачить?

Чому не чує?

Напевно – ні! Правильною відповіддю буде: « Так склалося життя», або ж «Цю відповідь ми зможемо почути  тільки від Бога».

Ми можемо разом з дітьми переглядати мультфільми, такі, як « Тамара», «Подарунок», «Квітка –семибарвиця», прочитати дітям казки «Соловейко з одним крилом» ( Олег Романчук)… і потім разом з дитиною обговорити це.

Мультфільм « Анатоль і його каструль…»(Запропонувати перегляд)

Цей мультфільм про особливого хлопчика, який постійно живе  з каструлею. Хоче позбавитися її та не може. Його жахаються та обминають оточуючі люди, йому дуже важко…

Та раптом в його житті з’являється дівчинка, яка допомагає і вчить його жити з цією каструлею. Він посміхається і радіє життю.

Хто ж та дівчинка?

Це ми з вами. Нам дорослим, потрібно бути милосердними, допомогти радіти життю таким дітям.

Нам потрібно розповісти, що ці діти, так само люблять і хочуть гратися в такі ігри, як і інші діти. Їм не потрібні спеціальні іграшки.

Ми повинні навчити своїх дітей відрізняти жалість від підтримки, тому що вона робить людину безпомічною в очах оточуючих. Наш  обов’язок навчитися самим та навчити своїх дітей підтримувати таких людей, дозволяти спілкуватися, гратися, ділитися з ними іграшками..,бути лагідними,співчутливими, милосердними…

Конструювання з паперу включає в себе всі елементи інших видів дитячої діяльності - гри, праці, образотворчої діяльності.Щоб розвинути в дітях творчий потенціал я пропоную використовувати нові технології, які будуть цікаві не тільки дитині, але і дорослому.

Поговоримо про техніку орігамі та кірігамі.

Заняття орігамі не тільки цікаво дитині, але і вкрай корисно для її загального розвитку. Вчені і педагоги визнають, що між розвитком кистей рук і загальним розвитком дитини, його успіхами в навчанні та творчості існує прямий зв'язок. У цьому мистецтві дитина отримує задоволення і розвиває свої творчі навички. Адже ще Василь Олександрович Сухомлинський сказав: «Витоки творчих здібностей і обдарувань дітей на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки. Іншими словами: чим більше майстерності в дитячій долоньці, тим розумніша дитина ».

Мистецтво орігамі - інтригуюча загадка, і вона вабить кожну дитини неймовірними перетвореннями звичайного квадратика паперу. Це навіть не фокус, це - диво! В одному аркушику приховані багато образів: і кораблик, літачок, будиночок, шапка, і химерні дракони, птахи, тварини, і інші цікаві речі. В руках дитини папір оживає: махає крилами журавлик, дріботить, спускаючись з гірки, чоловічок, високо ширяє літачок, стрибає жаба, каркає ворона. Скільки радості, скільки захоплення!

Кірігамі - досить нове мистецтво. Воно прийшло до нас в 1980 році з Японії. У техніці кірігамі допускається використання ножиць і розрізання паперу в процесі виготовлення моделі. Це основна відмінність кірігамі від інших технік складання паперу.

Займатися орігамі можна починати з другої молодшої групи.

Папір - один з найпростіших, доступних, легко оброблюваних матеріалів.

Діти 3-4 років виконують найпростіші вироби з паперу, знайомляться з різними властивостями паперу (товста - тонка, м'яка - жорстка), найпростішими діями, які можна виробляти з папером (рвати, м'яти, згинати). Для створення мотивації рекомендую використовую різні ігрові прийоми: «Подивіться - до нас прийшла в гості кішечка. Їй дуже сумно самій. Давайте ми проголосуємо до неї її кошенят ». І після заняття мої малюки грали з кошенятами з орігамі в «Сім'ю», в котячі догонялки. Разом ви можете розіграти казку В. Сутеева «Три кошеняти».

Найпростіші вироби, які можна виконати з дітьми: «Легкі паперові кульки», «Новорічне прикраса - ялинкова гірлянда», «Книжка», «Гусениця». Дітям молодшого дошкільного віку важко робити самостійно вироби-орігамі, тому вони виконують їх спільно з дорослим.

У міру розвитку дітей ускладнюються вміння і навички роботи з папером, розширюються і збагачуються знання про її властивості, способи роботи з нею (закручування кола в конус, перетворення квадрата в куб). Запас навичок конструювання розкриває великі можливості для розвитку творчих здібностей.

З паперу можна зробити масу всього цікавого, починаючи від простих ялинкових прикрас, саморобних листівок, аплікацій, і закінчуючи найскладнішими об'ємними моделями автомобілів, будівель і тварин. Чим багатше фантазія, тим більша кількість виробів можна придумати.

Діти 5-7 років швидко включаються в роботу якщо їх зацікавити подійними заходами, відвідування музею космонавтики, продуктом якого було панно до Дня космонавтики «Політ до зірок». Під час проведення проекту діти і вдетском саду і вдома можуть придумувати розповіді про космічні подорожі, загадки, грати в гру «Ми - космонавти».

Можливість же виготовляти вироби з яскравого кольорового паперу піднімає рівень художнього завдання, і дитина втягується в активну творчу діяльність, він починає прикрашати, удосконалювати свою іграшку, прагне зробити її нарядно, привабливіше. Тут проявляються творчі здібності дітей і в образотворчій діяльності. У кожної дитини виходить своя іграшка, яку він створив сам. Така іграшка мила серцю, з нею розмовляють, грають, її дбайливо зберігають.

Діти мають можливість самим створити такі вироби, які потім будуть використані в оформленні дитячої кімнати, цей момент підвищить у дітей самооцінку і дасть можливість далі розвивати творчі здібності.

Орігамі є засобом розвитку і математичних здібностей, просторового мислення. Займаючись конструюванням з паперу дошкільнята отримують перші знання про геометричні фігури, об'ємних фігурах (куб, циліндр, конус і ін.).

Користь конструювання з паперу очевидна. Орігамі є засобом розвитку пізнавальних і творчих здібностей. Адже творчість - це створення чогось нового. І в творчості дитина відображає природу як щось гарне та нерлвторне.

Як навчити дитину займатись творчістю

 Поради  психолога батькам дошкільників :

• Не забороняйте дитині експериментувати з різними предметами та займатися творчістю, навіть якщо малюк робить це по-своєму.
• Намагайтеся не переривати дитячі фантазії та їхнє втілення. Забезпечте дитину необхідними інструментами та матеріалами для творчості: олівцями, різнокольоровою крейдою, фарбами, папером та іншими необхідними предметами.
• Зосередьте увагу дитини на тому, щоб вона самостійно малювала і створювала власні малюнки.
• Не навантажуйте дитину власними очікуваннями та не лякайтеся невдач — це природно.
• Для дитини творчість має залишитися перш за все цікавим процесом з елементами гри.
• Не купуйте дитині складні іграшки, які вчать робити все за інструкціями.
• Нехай дитина сама імітує звуки та мову.
• «Прості» іграшки, не обмежені механічними властивостями, краще розвивають уяву малюка. Та поряд з цим, не відмовляйтеся від новітніх технологій, які також надають широкі можливості за умови їх правильного використання. Займайтеся творчістю разом з дитиною — це дуже важливо! Присутність та активна участь батьків стимулює творчий настрій малюка. Можна не лише малювати разом, а й читати, влаштовувати спектаклі, відвідувати цікаві заходи.

•  Дозволяйте дитині слухати різноманітну музику, зокрема класичну та джазову. Пам’ятайте, для дитини творчість — це не просто гра. Це важливий процес, який дозволяє малюку пізнавати світ та розвивати свій потенціал.

Однією з причин погіршення стану здоров'я дитини є дефіцит вітамінів.

Повноцінне харчування має неабияке значення для нормального фізичного та розумового розвитку дитини. Організм, що росте, потребує велику кількість поживних вітамінів (білків, жирів, вуглеводів), які надходять переважно з продуктів харчування. Поряд з цим, процеси обміну речовин в організмі дитини відбувається за участі біологічно активних сполук - вітамінів та мікроелементів. В організмі людини вітаміни беруть участь у процесах обміну речовин. Мікроелементи покращують засвоєння вітамінів та регулюють обмін речовин. Для дитячого організму в період інтенсивного росту абсолютно необхідними є кальцій, фосфор та магній.

Потреба у вітамінах залежить від віку, фізичного навантаження і стану здоров'я дитини. Основні групи ризику з дефіциту вітамінів складають діти у віці: 3-х років; від 5 до 7 років; 11 — 15 років.

Якщо говорити про наслідки дефіциту вітамінів у дітей, то вони можуть бути такими:

• погіршення самопочуття;
• зниження розумової і фізичної працездатності;
• порушення функціонування імунної системи (зниження опірності до інфекцій);
• уповільнення темпів фізичного і психологічного розвитку;
• схильність до розвитку різних патологічних і хронічних станів.

Варто зазначити, що більшість вітамінів не синтезуються в організмі (крім вітаміну К та біотину), або синтезуються у недостатній кількості (вітаміни В1, В2, В6), тому повинні надходити з їжею.

Раціон харчування дитини обов'язково повинен містити молочні продукти джерело вітамінів та кальцію), м'ясо, рибу (джерело фосфору, кальцію), хліб, іноді крупи (джерело вітамінів групи В), фрукти (А, бета-каротин, С, Е)рослинні та тваринні жири (Е, С, А). Треба знати, що вживання овочів та фруктів з теплиць, кулінарна обробка продуктів, тривале зберігання значно зменшують вміст вітамінів у продуктах.

Дефіцит вітамінів, пов'язаний з недостатнім їх надходженням в організм з їжею, порушенням їх синтезу в організмі, або порушенням засвоєння, приводить до вітамінної недостатності - гіповітамінозу. Основними ознаками гіповітамінозу є: дратівливість, порушення сну, швидка втомлюваність, анемія, відставання у рості та розвитку, зниження пам'яті, часті інфекційні захворювання.

Крайній ступінь недостатності вітамінів в організмі, який проявляється вираженими порушеннями обміну речовин і функціонуванням органів та тканин, специфічними для кожного вітаміну називається авітамінозом (цинга - авітаміноз С, рахіт — авітаміноз Д).

У дітей дошкільного і шкільного віку забезпечення вітамінами залежить від збалансованого раціону харчування.

Так, відомо, що вміст вітамінів у продуктах рослинного походження у зимовий і весняний час значно знижується. У літній і осінній періоди, навпаки, перевага надається природнім, екологічно чистим продуктам (свіжим фруктам, овочам і ягодам, а також сокам).

Курс вітамінопрофілактики варто розпочати у наступних випадках: у осінньо-зимовий та весняний періоди (з жовтня до травня), у період інтенсивних емоційних або фізичних навантажень (зміни середовища, у стресових ситуаціях), після тривалого прийому ліків (антибіотиків), під час дотримання дієти (у тому числі лікувальної).

Вітамінні препарати необхідно обирати відповідно до віку дитини: дітям від 2 до 4 років — жувальні таблетки (вітамінно-мінеральні комплекси), старшим 4 років - таблетки та капсули. Для дітей старшого віку, бажано щоб препарат містив вітаміни А, Е, С, кальцій, йод та селен. Дітям, які мають схильність до алергічних реакцій краще обирати препарати, що не містять барвників, а дітям з цукровим діабетом - без цукру.

Приймати вітаміни краще під час або одразу після їжі, переважно вранці.

Необхідно обов'язково проконсультуватися з педіатром стосовно вибору вітамінного препарату та тривалості курсу вітамінопрофілактики.

Призначати препарати повинен лише кваліфікований лікар.

Сумлінно виконуйте всі призначення педіатра, пам'ятайте, що самолікування може зашкодити дитині.

Кілька років тому суспільство посилено шукала метод боротьби з епідемічним поширенням небезпечних вірусів. Від кору багато людей вмирали. Серед них були і діти. Краснуха надавала побічні дії на вагітність, новонароджений з'являвся на світ з природженою краснухою або у жінки траплявся викидень, завмерла вагітність.

Було прийнято рішення, що потрібно масова вакцинація населення, щоб у вірусу не залишилося шансів на широке поширення. Впоратися з самим вірусом медикаментозним способом дуже важко або зовсім неможливо.

Щеплення приносила менші побічні дії, ніж прямий контакт з хворобою. Вакцина увійшла в календар щеплень і стала робити щеплення дітям два рази: в рік і перед школою (шість — сім років). Якщо малюк зіткнувся з вірусом до року і придбав свій імунітет, то вакцинація скасовується.

Першу дозу сироватки вводять в організм дитини до 12 місяців. Отриманого імунітету вистачає до 5-6 років. Тому друге щеплення робиться шести-семи річному малюкові при випуску з дитячого садочка.

Дітки більше всіх схильні до зустрічі з вірусом, тому що стикаються з масовим скупченням людей в навчальних закладах. Не щеплена малюк стає загрозою для нового спалаху вірусів кору та краснухи. Щоб уникнути цього проводиться максимальне охоплення дітей дошкільного віку.

Щеплення від кору, краснухи збігається з вакцинацією від паротиту. Цей вірус дуже небезпечний, особливо хлопчикам. Але не можна проводити поділ в прищепленні дівчаток і хлопчиків, тому що вони без щеплень стануть джерелами для поширення вірусу в суспільстві.

Вакцини проти цих хвороб мають різний склад і назва. Вітчизняна сироватка має агенти тільки краснухи і паротиту. Кір доведеться вводити окремої ін'єкцією. В дитячій поліклініці зазвичай використовують трикомпонентну сироватку імпортного виробника (Пріорикс Бельгія, Ервевакс Британія, MMR Америка-Голландія).

Вони дозволяють охопити весь спектр збудників кору, краснухи, паротиту. Скорочено щеплення називається КПК (кір, паротит, краснуха).

Сироватка трьох вірусів однорічному дитині вводиться підшкірно в стегно, дітям постарше ін'єкцію ставлять в руку нижче плеча. Переноситься щеплення КПК дітками по-різному. У малюків вона може викликати побічні реакції:

• підвищення температури;
• індивідуальні реакції на ніжці або руці;
• легкий кашель і нежить;
• невелика висип по тілу;
• збільшення слинних залоз.

Але всі симптоми проходять через кілька днів без всяких втручань. Побічні ефекти — це реакція організму на присутність чужорідних тiл.

У старшому віці щеплення переноситься легко і не вимагає відмови від відвідування дитячого садка. Необхідно просто уважно спостерігати за станом щепленого, щоб не виникло індивідуальної непереносимості.

Іноді щеплення кір, краснуха, паротит переноситься за часом з-за протипоказань по здоров'ю малюка. Лікарі спостерігають за динамікою і по мірі видужання призначають дату щеплення.

Деяким дітям вакцина від кору, краснухи, паротиту може бути зроблена в підлітковому віці. Дівчатам і хлопцям це необхідно для збереження можливості продовження роду.

Хоч в даний час немає загрози захворювання в масовому масштабі, поодинокі випадки все ж трапляються. Якщо вагітна без антитіл до краснухи зіткнеться з хворим, то наслідки можуть бути самими різними. Це залежить від терміну вагітності і швидко наданої допомоги.

Причини виникнення захворювання

Причиною такого захворювання, як краснуха (як, і кір, і паротит), є проникнення в кров мікроорганізму-збудника хвороби. Так як описується захворювання вірусне, то в даному випадку, збудником є ​​вірус, що належить до групи тогавірусів.

Шляхи передачі краснухи між людьми стандартні. Найчастіше, це відбувається повітряно-крапельним шляхом при безпосередньому контакті з інфікованою людиною. Причому, носієм інфекції людина стає відразу ж після проникнення вірусу в його організм.

Також, дана недуга належить до тієї групи захворювань, які можуть передаватися трансплацентарним засобом. Інакше кажучи, через плаценту вагітної жінки, краснуха може передатися плоду і більш того, нанести йому непоправної шкоди. Це одне з найнебезпечніших наслідків хвороби.

Вакцинація від хвороб

Незважаючи на видиму легкість в лікуванні дитячих хвороб, вони можуть нести важкі наслідки для організму, вражаючи пацієнтів, з ранніх літ. Тому замість того, щоб чекати, коли дитина підхопить захворювання у однолітків, краще виробити до нього імунітет.

Так як імунітет до більшості вірусних захворювань в організмі виробляється вже після одного перенесення захворювання, вакцинація проти хвороб кір,краснухаі паротит, є відмінним способом їх попередження.

З цієї причини, вже більше п’ятдесяти років, до національних календарів щеплень, як обов’язкових профілактичних заходів, внесені щеплення проти виникнення даних недуг.

Більшість молодих батьків, які стикаються з календарем щеплень вперше, можуть розгубитися від достатку обов’язкових і рекомендованих профілактичних заходів. Тому, в тому, що стосується щеплення від краснухи, кору та паротиту дітям, детально поговоримо в даному розділі.

Календар щеплень кір-краснуха-паротит

Найбільш часто можна почути запитання про те, коли роблять таку вакцинацію, як щеплення від краснухи, кору та паротиту. Згідно з національним календарем, вакцинацію проти краснухи дитині проводять два рази.

Спочатку у віці одного року, потім, у віці 6 років проводиться ревакцинація хвороб кір, краснуха і паротит.

Існують також випадки, коли щеплення від краснухи проводиться дорослим пацієнтам.

Вакцинацію призначають у випадках, якщо:

при плануванні або розвитку вагітності, аналізи показують низький вміст антитіл, які захищають від тогавірусів хвороби;

з яких-небудь причин терміни щеплень були пропущені.

У разі, якщо дитині, у віці одного року, не були проведені необхідні щеплення, то в 6 років проводиться вакцинація і ревакцинація кір-краснуха-паротит.

При цьому, інтервал в п’ять років дотримуватися вже не потрібно, тому пацієнт отримує за один прийом два уколи. Тому то, в якому віці проводиться щеплення від захворювання краснуха великої ролі, крім небезпеки підхопити захворювання в ранньому віці, не грає.

Однак, тут існує важливий нюанс, який полягає в тому до якого віку може проводитися щеплення від краснухи дорослим.

Наприклад, пацієнтам чоловічої статі можна здійснювати вакцинацію проти краснухи тільки до шістнадцяти років. Тому, з профілактикою даного захворювання батькам хлопчика потрібно встигнути до цього віку.

У тому, що стосується дівчат, справа йде простіше. Більш того, молодим жінкам нерідко рекомендована щеплення від краснухи після настання 25 років. І особливо важливо ввести дану вакцину при плануванні вагітності або на її ранніх термінах.

При плануванні або настанні вагітності щеплення від краснухи роблять тоді, коли за результатами аналізів, антитіла, які відповідають за боротьбу з вірусом-збудником даного захворювання, перебувають на рівні нижче необхідного.

А так як захворювання може завдати великої шкоди дитині, імунітету молодої матері необхідна підтримка. В даному випадку, це щеплення від краснухи, яка здійснюється до або під час вагітності.

У зв’язку з тим, що сказано вище, для того, щоб відповісти на питання про те, скільки разів роблять щеплення від краснухи, необхідно врахувати стать і вік пацієнта.

Щеплення від краснухи дітям проводиться два рази. Представницям жіночої половини людства вона може проводитися три рази і більше з додатковими вакцинаціями під час вагітності.

Чоловікам ця процедура проводиться не більше двох разів до шістнадцяти років.

Процедура вакцинації

Приводом для великого занепокоєння батьків є питання про те, куди роблять таку вакцинацію, як щеплення кір-краснуха-паротит.

У всіх випадках вакцина вводиться підшкірно. А для того, щоб вона була ефективна, необхідно, щоб, при підшкірному введенні, на її шляху не зустрівся жировий шар.

З цієї причини вибираються декілька найбільш підходящих для цього областей. Так, при проведенні вакцинації дитини у віці одного року, щеплення здійснюється в зовнішню сторону стегна.

Що стосується того, куди роблять укол при ревакцинації кір-краснуха-паротит, яка проходить в шість років, то для процедури вибирається область плеча. Чимало питань виникає з приводу такого аспекту процедури, як підготовка до щеплення кір-краснуха-паротит, а також чи можна після неї купатися.

Специфічних рецептів в даному випадку немає. Інструкцію про те, як підготуватися до щеплення кір-краснуха-паротит, можна отримати в медичному закладі, де її планується проводити або безпосередньо у лікуючого лікаря.

В основному рекомендації полягають в тому, що пацієнтам з алергічними реакціями і хронічними необхідний курс відповідних препаратів для підтримки стану здоров’я після того, як їм зробили щеплення кір краснуха паротит.

Купатися в ванній після щеплення небажано, а ось прийняття душа дозволено, але більш детально варто уточнити у лікаря.

Вакцина для проведення процедури

Вакцина кір-краснуха-паротит може бути, як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Причому це можуть бути як три окремі моновакцини, так і дво- або навіть трикомпонентний препарат.

Незалежно від країни-виробника, всі сироватки, що застосовуються для вакцинації від краснухи, виробляються на основі ослабленого вірусу даної хвороби.

Іншими словами, вакцина проти краснухи здатна, не провокуючи захворювання, створити стійку захисну реакцію імунітету проти нього.

Найбільш популярна вакцина, яка використовується, як щеплення кір-краснуха-паротит, носить назву MMR-II (США).

Визначити те, яка вакцина краще від хвороб кір, краснуха і паротит, може тільки кваліфікований фахівець на основі даних про стан здоров’я пацієнта.

Також, часто, у пацієнтів виникає питання про те, скільки діє щеплення від краснухи. Зазвичай, щеплення від краснухи має термін дії близько 10 років. Саме тому її повторно проводять дітям і вагітним жінкам.

Ускладнення після щеплення кір-краснуха-паротит

У більшості випадків і всіма категоріями пацієнтів, як дорослими, так дітьми,щеплення кір-краснуха-паротит переноситься добре. Після проведення процедури може спостерігатися ряд нормальних реакцій організму.

Наприклад, в числі того, що можна назвати, як наслідки щеплення кір-краснуха-паротит, враховується:

набряк в місці уколу;

підвищення температури тіла (показник може доходити до відміток в 39 С);

першіння в горлі і кашел.

Це вважається нормальною реакцією в тому випадку, якщо дані ознаки проявилися на 12-13 день після введення вакцини. В іншому випадку, якщо після щеплення кір-краснуха-паротит пройшло менше часу, це говорить про паралельний розвиток запальних процесів в організмі.

Вкрай рідко, але, тим не менш, щеплення кір-краснуха-паротит може мати побічні дії. Вони можуть виникати в зв’язку з непереносимістю будь-яких складових препарату та індивідуальною реакцією організму.

Серед них можуть спостерігатися такі ускладнення на щеплення кір-краснуха-паротит, як: токсичний або анафілактичний шок (алергіяна складові препарату), серозний менінгіт та інші.

Існують також протипоказання до щеплення кір-краснуха-паротит. Вони мають на увазі скасування вакцинації для пацієнтів з гострими інфекційними захворюваннями, непереносимістю

Як же підготувати малюка до щеплення і спробувати звести до мінімуму ризик виникнення ускладнень?

Відразу відзначимо, що здорових дітей не потрібно спеціально готувати до щеплення, потрібно лише попередньо виміряти температуру тіла (вона повинна бути нормальною, частіше 36,6 градусів С; у дітей до 1 року нормальною температурою може бути 37,1 - 37, 2 градусів за рахунок особливостей теплообміну, він підвищений, не дарма дітей, які вже ходять, бігають, рекомендується одягати трохи холодніше, ніж дорослих), привести дитину до фахівця і відповісти на його питання.Деякі лікарі вдаються до практики призначення всім дітям перед щепленням, так би мовити профілактично, прийому протиалергічних препаратів, наприклад тавегіл, кларітін, зіртек. Насправді такий "поголовної" необхідності немає. Не всі діти схильні до алергії і відповідно не всі потребують таких ліках. Скоріше це відбувається через бажання лікаря зайвий раз підстрахуватися або через те, що виявлення дітей групи ризику з алергії це більш трудомісткий процес. Але якщо дитина схильна до алергічних реакцій, то профілактичне застосування протиалергічних препаратів виправдано. Наприклад, така ситуація, дитина першого року життя, раніше алергія не виявлялася, прищеплюється проти кашлюку, дифтерії, правця (АКДП). Перше щеплення (на першому році АКДС робиться тричі) пройшла без особливостей, але після другого щеплення дитині почали вводити нове харчування, і у малюка з'явилася вперше алергічний висип, значить, перед третьою щепленням слід профілактично дати дитині протиалергічний препарат, щоб висипання не повторилися. Для профілактики поствакцинальних ускладнень лікар повинен, в першу чергу, оцінити стан здоров'я дитини перед щепленням. Виявити протипоказання до неї - тимчасові і постійні (наприклад, виражена алергічна реакція на попереднє введення подібної вакцини), і вирішити питання про необхідність призначення будь-яких попередніх додаткових обстежень і лікарських препаратів. Перед щепленням лікар (фельдшер) оглядає дитину, вимірює температуру ( вона повинна бути нормальною - 36,6 градусів С), докладно розпитує батьків про життя дитини, перенесені ним захворювання та інше. Батьки, у свою чергу, повинні поінформувати лікаря про всі особливості та проблеми здоров'я свого малюка.

Про що необхідно сказати лікареві:

Не підвищувалася температура в дні, що передують вакцинації? Чи не було яких-небудь інших ознак нездоров'я, наприклад, кашлю, чхання, нежиті, які можуть свідчити про початок захворювання?

Чи є у дитини будь-які хронічні захворювання і не отримує вона у зв'язку з цим постійно лікарські препарати, якщо так, то які?

Чи не було раніше судом, виражених алергічних реакцій на їжу, ліки й ін?

Необхідно розповісти, як дитина переносила попередні щеплення, підвищувалася у неї температура, чи погіршувалося самопочуття та ін.Не рекомендується робити щеплення відразу після повернення з тривалої поїздки, особливо, якщо різко мінявся клімат, тому що це створює умови для захворювань.

Необхідно сказати, чи отримувала дитина в останні три місяці препарати, виготовлені на основі крові, або вироблялося чи переливання крові. Це впливає на строки подальшої вакцинації проти кору, краснухи і паротиту, вони збільшуються, тому що препарати крові містять готові антитіла - специфічні захисні білки крові проти зазначених інфекцій, які "заважають" дитині активно виробити імунітет самій.

Якщо при огляді перед щепленням лікар робить висновок, що дитина практично здорова, проводиться щеплення.

Коли і як прищеплюють хворих дітей?

Якщо у дитини є захворювання, що знаходяться в даний час поза загостренням і йому потрібно зробити щеплення, то до заходів профілактики, що проводяться у здорових дітей, додаються попередні обстеження. Вирішується питання про необхідність призначення різних препаратів за 3 - 4 дні до проведення щеплення і на весь період після процесу: 3 - 5 днів після введення неживих, хімічних вакцин і т.д., і 14 днів при використанні живих вакцин.

При імунізації дітей, які страждають частими респіраторними захворюваннями, хронічними захворюваннями ЛОР - органів (вуха, гортань, ніс), повторними бронхітами, пневмоніями, найбільш частою проблемою є розвиток респіраторних та інших інфекцій в поствакцинальном періоді.Привертають до виникнення частих захворювань особливості імунної системи дитини.Для профілактики таких захворювань до і після вакцинації призначають загальнозміцнюючі засоби (вітаміни, рослинні і гомеопатичні засоби) або противірусні препарати, виготовлені на основі крові людини (ІНТЕРФЕРОН) або синтетичний інтерферон (ВІФЕРОН) і пр., а також, препарати, здатні моделювати імунітет (Рибомуніл, Поліоксидонію та ін.)

Як підготувати дитину до свята, щоб від свята отримати радість

Зовнішній вигляд
Зачіска дитини та макіяж повинні бути безпечними (обережно алергія).
Одяг (костюм) дитини повинен бути зручним, святковим, безпечним (без гострих, колючих прикрас), відповідати розміру.
Взуття: чешки або інше взуття, в якому зручно виконувати музично-ритмічні рухи.
Щоб переконатись, що дитині буде комфортно - треба завчасно приготувати костюм, дати можливість дитині в ньому походити вдома
Розучування ролі
При написанні сценаріїв свят враховується програмові вимоги, вікові можливості, творчі здібності дітей, досвід педагога та умови (музичний зал).
Під час розподілу ролей враховується бажання, творчі здібності дітей. Щоб дитина почувала себе впевненно допоможіть їй передати характер ролі за допомогою інтонації, міміки, рухів; вивчіть слова віршів, пісень. Запропонуйте їй уявити себе артистом, який виступає на сцені, перегляньте телепередачі за участю дітей, зверніть увагу дитини як треба танцювати, співати і т.д. Потренеруйтеся перед дзеркалом.
При потребі отримайте консультацію вихователя, музичного керівника, психолога.

Присутність батьків
Пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї.
Якщо у вас немає можливості бути присутнім на святі - підготуйте до цього дитину, поясніть причину.

Перегляд свята
Приходьте за 10-15 хвилин до початку свята.
Зніміть верхній одяг, перевзуйтеся або одягніть бахіли.
Огляньте виставку поробок.
До зали заходьте після запрошення.
Вимкніть мобільний телефон.
Не коментуйте виступи дітей під час свята.
Не відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханнями позування перед камерою - це може мати небажані наслідки.
Підтримуйте виступ дітей оплесками.

Після закінчення свята дочекайтесь коли діти вийдуть до групи.
Якщо у вас є бажання продовжити свято вдома, ви можете забрати дитну, попередивши вихователя і зробивши запис у "Зощиті тимчасової відсутності дитини".

Кількість присутніх дорослих обмежена до 2-х осіб від родини у зв'язку з площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності.
Якщо ваша дитина під час свята, побачивши вас може відмовитись від виступу або розплакатись, чи у вас склалися особливі обставини і ви прийшли з маленькою дитиною - пропонуємо свято подивитись у фоє.
Сприймайте своїх дітей такими, якими вони є. Вони мають бути впевнені в вашій любові в будь-яку хвилину.

Пам'ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка та душевна доброта.

Збираємось  до  театру

(поради для батьків)

Кавас К. С.,

керівник театрального

гуртка ДНЗ №9

Театр виховує чуття прекрасного, дарує безліч вражень, розвиває фантазію. Як же зацікавити дитину цим видом мис­тецтва? Як спланувати перший сімейний похід до театру? На що варто звернути особливу увагу? Прислухайтеся до поданих порад, і відвідини театру стануть для малюка радісною і бажаною подією.

ОБИРАЄМО ТЕАТР

Вибираючи театр для дошкільнят, краще від­дати перевагу спеціалізованому дитячому (ляльковому, драматичному, музичному тощо). У таких театрах усе розраховано на маленького глядача: біля входу дітей зустрічають казкові пер­сонажі (аніматори), з ними грають, влаштовують конкурси. Маля одразу потрапляє в чарівну ат­мосферу. Ще до початку вистави малюк знайо­миться з акторами і відчуває свою причетність до казкового дійства. Бажано прийти до театру за­здалегідь, щоб дитина могла звикнути до нового оточення, яскравих костюмів.

Особливо близький малюкам ляльковий те­атр. На їхніх очах улюблені м'які іграшки, ляль­ки раптом оживають і починають розмовляти, діяти, як люди. Недосвідченого глядача вражає різноманітність театральних ляльок — маленькі й величезні, пальчикові й тростинні, ляльки-маріонетки... У дитячому садку малята й самі беруть участь у виставах лялькового театру, тож залюб­ки подивляться на роботу професійних лялькарів та акторів.

До драматичного театру варто починати призвичаювати дітей з чотирьох-п'яти років, від­даючи перевагу дитячому, бажано класичному, репертуару. Малюк щиро співпереживатиме персонажам вистави, а гарна мова і яскраві де­корації посприяють його входженню у світ висо­кої літератури.

Опера і балет набагато складніші для сприй­няття, ніж драматичні вистави, тож привчати до них дитину бажано поступово. Обов'язково варто пояснити малюкові, в чому полягає своє­рідність таких вистав (опера — жанр музичного мистецтва, де персонажі свої слова проспівують; балет — танцювальна вистава, в якій музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету й створенні настрою, характеру). Розкажіть про музичні інструменти, з яких складається оркестр. Можливо, варто почати з концерту — окремих оперних та балетних номерів. У будь-якому випадку не засмучуйтеся, якщо дитині з першого разу не сподобається оперний театр. Можливо, вона полюбить його, ставши старшою.

ОБИРАЄМО ВИСТАВУ

Вдалий вибір вистави — половина успіху в прилученні вашого малюка до світу культури. Для першого відвідування варто обрати театральну постановку з відомим сюжетом. Підготуйте малюка заздалегідь: почитайте твір, за яким поставлений спектакль, покажіть ілюстрації, прокоментувавши їх.

Доберіть виставу, доступну дитині за віком. Малюкам до трьох років ідеально підходять казки. їм також до вподоби вистави про тварин.

Якщо крихітці два-три роки, для початку поведіть її до лялькового театру, в основі більшості вистав якого лежать відомі малюкам сюжети за участю вже знайомих персонажів, як-от Курочка Ряба, Колобок, Вовк та семеро козенят, лікар Айболить. Маляті легше буде зрозуміти сенс того, що відбувається, та й інтерес до дії не втратиться. Оптимальна тривалість вистави — 30 хвилин.

З дошкільником 4-6 років варто відвідати такі вистави, як "Котигорошко", "Попелюшка", "Пітер Пен", "Снігова королева" тощо. Тривалість вистави уже не так жорстко обмежена, та все-таки бажано, щоб у театральному дійстві був антракт.

 ГОТУЄМОСЯ ДО ТЕАТРУ

Перший похід до театру не слід планувати на час канікул. Велике скупчення людей завадить малюкові адаптуватися в новому місці. Квитки краще придбати заздалегідь. Під час першого відвідування краще сидіти не в першому чи останньому ряду, а у третьому або четвертому. Якщо не вдасться обрати місця, звідки дитині буде все добре видно й чутно, краще взагалі відмовитися від походу, бо малюк не зможе зосередитися на дії, йому доведеться напружувати зір та слух, від цього він швидко втомиться й втратить інтерес до дійства.

Постарайтеся вийти з дому заздалегідь, бо побоювання запізнитися на виставу буде головною емоцією, пов'язаною з цим заходом. Бажано прийти до театру за 30 хвилин до початку вистави.

Якщо малюк перевтомлений або погано почувається, відвідування театру краще відкласти.

Добре, якщо у гардеробі сина чи доньки є спеціальні "театральні" сукня чи костюм. Доречно мати й змінне взуття, адже навіть найгарніше плаття чи костюм не справлятимуть належного враження, коли на ногах теплі чоботи або черевики. Тим паче, коли надворі негода і взуття брудне.

Поясніть синові чи доньці правила поведінки в театрі. Разом віднесіть речі до гардеробу й візьміть номерок.

Не годуйте малюка під час вистави — це відволікатиме його увагу від того, що відбувається на сцені, й заважатиме іншим глядачам. А от в антракті юному театралові буде приємно й цікаво відвідати буфет, де його можна пригостити чимось смачненьким. Причому не обов'язково стояти з дитиною в довгій черзі, частування можна підготувати заздалегідь і взяти з собою.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ТЕАТРІ

1. Займати свої місця у глядацькій залі треба завчасно. Зорієнтуватися допоможуть театральні дзвінки: перший дзвінок лунає за 15 хв. до початку вистави, другий — за 5 хв., третій сповіщає про початок. Заходити до зали після третього дзвінка не прийнято — це вважається ознакою невихованості.

2. Проходити на своє місце слід обличчям до тих, хто вже сидить. При цьому варто перепросити за завданий клопіт і подякувати, якщо люди встають, щоб пропустити вас.

3. Під час вистави не можна користуватися мобільними телефонами, знімати фото чи відео, вживати їжу та напої, голосно розмовляти, ходити по залі.

4. Коли малюкові стає нудно, він голосно розмовляє або плаче, треба негайно вивести його з зали.

5. Не поспішайте до гардеробу після закінчення вистави. Вкрай неввічливо показувати акторам спину, коли вони вийшли вклонитися.

 ОБГОВОРЮЄМО ВИСТАВУ

Відвідування театру можна зробити не лише приємним, а й корисним. Після закінчення вистави обов'язково обговоріть з малюком її зміст, його враження та емоції.

Орієнтовні запитання до наймолодших глядачів:

·         Чи сподобалася тобі вистава?

·         Хто її головні персонажі? Що з ними відбувалося?

·         Хто тобі найбільше сподобався? Чому?

·         Чи переживав ти за персонажа? Чи хотів би йому допомогти? Як саме?

·         Чи ти хочеш ще раз прийти до театру?

Для старших дошкільнят такої розмови буде замало. Вони вже можуть розповісти не лише про персонажів та сюжет п'єси, а й про свої почуття та емоції, викликані виставою. Зазвичай їм хочеться поділитися своїми враженнями. Допомогти юним театралам у цьому може бесіда.

Орієнтовні запитання до старших дошкільнят:

·         Про що ти подумав, коли...?

·         Що ти відчував, коли головний персонаж...?

·         Що б ти зробив на його місці?

·         Що тебе найбільше вразило?

·         Якби ти був сценаристом, чи змінив би сюжет? Як?

·         Чи могло б бути інше закінчення у цієї казки? Яке?

Після перегляду вистави дитина зазвичай ще переживає події, що сталися з персонажами. Можна продовжити свято: розіграйте вдома сценки з іграшками або малюнками. Старші дошкільнята можуть разом з вами перевдягтися в театральні костюми (у вашому гардеробі, напевно, знайдеться щось відповідне) і показати у ролях уривки з казки членам родини, які не ходили з вами на виставу.

Якщо ви добре продумали й підготували перший похід до театру, малюк нетерпляче чекатиме наступного. І хтозна, можливо, через роки вся родина збереться на виставі, де головну роль виконуватиме ваш юний театрал. 

Правила поведінки на воді

Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених місцевими органами виконавчої влади та обладнаних для цього місцях.

Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.

Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/сек, температурі води — не нижче +18° С, повітря — не нижче +24° С.

Після прийняття їжі купатися рекомендовано не раніше, ніж через 1,5-2 години.

Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.

У воді варто знаходитись не більше 15 хвилин.

Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.

Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.

Перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній глибині водоймища.

Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи у постійному напруженні, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря і необхідних тренувань.

Правилами поведінки на воді забороняється

Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.

Залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.

Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.

Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.

Використовувати для плавання дошки, колоди, камери від автомобільних шин та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які відведені для купання.

Вживати спиртні напої під час купання.

Забруднювати воду і берег, прати білизну і одяг у місцях, відведених для купання.

Підпливати близько до човнів та катерів, які йдуть неподалік від місць купання.

Допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.

Подавати помилкові сигнали небезпеки.

Заходити глибше, ніж до поясу, дітям, які не вміють плавати.

Купання дітей без супроводу дорослих

„Рятування і надання першої необхідної допомоги при утопленні”

· Витягнувши потерпілого на берег, не гайте часу. Якщо він при свідомості, його важливо заспокоїти, перевдягнути в сухе, а також розтерти, тепло закутати, зігріти. При непритомності дати понюхати нашатирний спирт.

· Якщо потерпілий не дихає, дуже важливо активізувати дихання, якомога швидше очистити рот від мулу, піску чистою носовою хустинкою або марлею.

· Часто люди тонуть тому, що в них стався спазм голосової щілини: в легені потрапляє не лише повітря, а й вода. У такого потерпілого шкіра бліда, йому одразу ж потрібно зробити штучне дихання, а якщо зупинилося й серце – закритий масаж серця.

· Якщо під водою людина не лише перестала дихати, а в неї зупинилося й серце, реанімаційні заходи мають кращий результат, коли розпочати їх не пізніше як через 5 хвилин з часу клінічної смерті.

· Потерпілим, шкіра яких набула синюватого відтінку, слід передусім швидко очистити дихальні шляхи й шлунок. Для цього людину кладуть животом на стегно зігнутої в коліні ноги, щоб звисала голова, і ритмічно, кілька разів натиснути між лопаток. Очистивши рот і горло від блювотних мас, води, мулу, слизу, кладуть горілиць, і, відхиливши їм голову назад, роблять штучне дихання „ротом в рот” або „ротом до носа” і закритий масаж серця.

· Потерпілого слід якомога швидше зігріти, енергійно промасажувати руки і ноги, розтерти його сухою тканиною, потім тепло вкутати, обкласти грілками.

Правила поведінки під час катання на човнах

Човни, катери та інші плавзасоби, що належать санаторіям, дитячим таборам і базам відпочинку, повинні реєструватися за встановленим порядком. Щорічно перед початком сезону вони проходять технічний огляд. Малі судна повинні знаходитися під охороною або під замком. Перед відплиттям їх потрібно перевірити на справність й оснастити рятувальними засобами. Наказом установи призначаються особи, відповідальні за збереження, технічний стан і експлуатацію малих суден.

1. Сідати в човен потрібно обережно, ступаючи по центру настилу.

2. Кататися на човні або іншому малому плавзасобі дозволяється тільки в спеціально відведених для цього місцях.

3. Перед тим, як відправитись на водну прогулянку, необхідно отримати на це дозвіл та зареєструватись у чергового по човновій станції.

4. Рухатись на човні необхідно завжди вздовж правого боку річки, намагаючись триматися не далі 20 метрів від берега.

5. Якщо потрібно випередити інший човен, то треба обходити його з лівого боку.

6. Гребний човен повинен звільняти дорогу всім човнам, які проходять справа від нього, а також паровим, моторним і вітрильним суднам.

7. Під час катання на малих плавзасобах забороняється:

§ пересідати з місця на місце, сідати на борт під час руху човна;

§ розгойдувати човен, пірнати з нього;

§ категорично забороняється переходити з одного човна в інший;

§ навантажувати малі судна понад встановлені норми;

§ перетинати курс суден, що йдуть;

§ підходити близько до суден, що рухаються;

§ кататися поблизу пристаней і причалів;

§ катати дітей на саморобних човнах, катерах, плотах, автомобільних камерах і т.д

;§ кататися за несприятливих метеорологічних умов;

§ виходити на фарватер судноплавства.

Порядок дій у випадку нещастя

Якщо човен перевернувся, головне - не розгубитися. Човен, що перекинувся, добре тримається на воді, отже потрібно зберігати спокій і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега.

Потрапивши під пліт або вітрило човна, що перекинулося, ні в якому разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить світло.Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву.

Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; рятувати вплав одночасно кількох людей неможливо.

Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він повинен вміти управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.

Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть досвідчених плавців; підводні плини, які паралізують волю людини, яка пливе; водорості, що сковують рух плавця.У швидкій річці можна потрапити в сильну течію. Вона підхоплює плавця й починає безладно нести. Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до берега. У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе вийти з води. У таких випадках необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю, наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити, необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами утриматися, упираючись пальцями ніг до того часу, поки не спаде хвиля, потім зіскочити й вибігти за межу прибою.

Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню.

Від переохолодження або різкого переходу з зони теплої води в зону холодної з’являються судоми, що зводять руки і ноги. Головне – не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання, найкраще лягти на спину й плисти до берега. Намагайтеся утриматися на поверхні води й кличте на допомогу.

Плавець, який заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків, інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше. Необхідно лягти на спину і спробувати м’якими, спокійними рухами виплисти в бік, звідкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги, обережно звільнитися від рослин руками.

Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути:

переохолодження у воді;

перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без розслаблення чи безперервного плавання одним стилем;

ЯК подбати про безпеку дітей на дорозі

   Гуляючи з дитиною по місту, по дорозі до школи і додому зверніть його увагу на те, як багато машин, автобусів  їздить по вулицях. А який порядок! Це тому, що люди виконують правила дорожнього руху.

   Розкажіть про те, що машини йдуть по одній стороні бруківки, що люди ходять по тротуару.

  Переходячи з дитиною вулицю, покажіть йому, поясніть, що треба уважно подивитися ліворуч, потім праворуч, і переходити вулицю прямо, а не навскіс.

   Дуже важливо, щоб ваша дитина зрозуміла, а не тільки запам‘ятала, що виконувати правила руху потрібно завжди і всюди. Тому особистим прикладом показувати їй, як потрібно поводитися на вулиці. Ваш приклад буде куди більш наочним, ніж сотні разів повторювані слова «не ходи на червоне світло». Тому навіть якщо ви спізнюєтеся — все одно переходьте дорогу там, де це дозволено правилами.

Інструкції

Готуючись перейти дорогу,зупиніться, огляньте проїжджу частину.

Підкреслюйте свої рухи: поворот голови для огляду дороги. Зупинку для огляду дороги, зупинку для пропуску автомобілів.

Не стійте з дитиною на краю тротуару.

Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, що готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту у машин.

Покажіть, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як він рухається за інерцією.

Очікування транспорту

Стійте тільки на посадкових майданчиках, на тротуарі чи узбіччі.

Посадка і висадка з транспорту

Виходьте першими, попереду дитини, інакше дитина може впасти або вибігти на проїжджу частину.

Підходьте для посадки до дверей тільки після повної зупинки.

Не сідайте в транспорт в останній момент (може прищемити дверима).

Привчіть дитину бути уважним у зоні зупинки — це небезпечне місце (поганий огляд дороги, пасажири можуть виштовхнути дитину на дорогу).

Рух по тротуару

Дотримуйтеся правого боку.

Дорослий повинен перебувати з боку проїжджої частини.

Якщо тротуар знаходиться поруч з дорогою, батьки повинні тримати дитину за руку.

Привчіть дитину, йдучи по тротуару, уважно спостерігати за виїздом машин з двору.

Не привчайте дітей виходити на проїжджу частину, коляски та санки везіть тільки по тротуару.

   Сьогодні на дорогах міста ми постійно стикаємося з тим, що водії автомобілів порушують Правила дорожнього руху: мчать на високій швидкості, ігноруючи сигнали світлофора і знаки переходу. Тому недостатньо навчити дітей орієнтуватися на зелений сигнал світлофора, необхідно переконатися, що небезпека не загрожує. Діти часто міркують так: «Машини ще стоять, водії мене бачать і пропустять». Вони іноді помиляються.

Пам'ятайте! Дитина вчиться законами вулиці, беручи приклад з вас, батьків, інших дорослих. Нехай ваш приклад вчить дисциплінованої поведінки на вулиці не лише вашу дитину, але й інших дітей. Переходьте дорогу, дотримуючись Правил дорожнього руху.

 Батьки,будьте прикладом для дітей у дотриманні правил дорожнього руху

Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці.

Бережіть себе і своїх близьких

Тільки  ВИ зможете навчити дітей поважати правила  вуличного руху  та бути обачними.

Пам’ятка для батьків з правового виховання

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Коли порушуються права дитини?

·         Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.

·         Коли її потреби ігноруються.

·         Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

·         Коли порушується недоторканість дитини.

·         Коли дитину ізолюють.

·         Коли дитину залякують.

·         Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.

·         Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

·         Коли її особисті речі не є недоторканими.

·         Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

·         Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Як реагує дитина на порушення її прав?

·           Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б”ється, замикається в собі і т.д.)

·           Її турбує особиста безпека і любов до неї.

·           Вона часто буває в поганому настрої.

·           Може втекти з дому.

·           Може приймати наркотики або алкоголь.

·           Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).

Де я можу дізнатись про права своїх дітей? До  кого звернутися?

·        Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року.

·        Конвенція про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 року.

·        „Перші кроки”. Посібник для початкового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str. London.

·        Настільна книга для молоді „Твої права”. Міжнародна ліга прав дітей та молоді.

            Київ 1999 р.

·        Комітет сприяння захисту прав дитини м. Київ, тел. 295-26-96

·        Всеукраїнський комітет захисту прав людини м. Київ, пров. Шевченка 13/21-в. к.8, тел. 228-87-83

·        Міжнародний Гуманітарний Центр „Розрада”, тел 234-83-68

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

·         Памятати  що дитина – це окрема особистість, яка має свої  власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

·         Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

·         Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

·         Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

·         Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

·         Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

·         Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

10 кроків, щоб стати кращими батьками

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

----Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

---Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

---Змінюйте оточення, а не дитину

---Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

---Висловлюйте свої бажання позитивно

---Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

---Висувайте реальні вимоги

---Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

---Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

---В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

---Обирайте виховання без побиття та крику

---На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Факти, що можуть Вас здивувати...

---Діти часто не розуміють, чому їх покарано

---Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

---Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір

---Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.

---Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

---Діти мають право на позитивне ставлення до себе

Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження

·         Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

·         Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

·         Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

·         Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

/spannbsp;middot;

/spannbsp; ---В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

/p